[ – Українська – ] [ – Česky – ] [ – Русский – ] [ – Deutsch – ] [ – English – ] [ – Français – ] [ – Italiano – ] [ – Magyar – ] [ – Español – ] [ – Hrvatskosrpski – ] [ – Polski – ] [ – Ελληνικά – ]
Війна в Україні продовжується з усіма негативними наслідками для більшої частини світу. Проте продовжуються також акти дезертирства та ухилення від призову, які, широко поширени, могли б призвести до закінчення війни. Тому анархісти Центрально-Європейського регіону оприлюднюють цей заклик до організації активної підтримки дезертирів.
Де б ми не жили, давайте зробимо щодня вдень міжнародної солідарності робітничого класу та опору проти війни. Давайте організуємо акції на робочих місцях, у школах та на вулицях, щоб посилити вплив дезертирів. Давайте боротися за гідні умови для всіх, хто відмовляється служити гарматним м’ясом у міжімперіалістичній війні.
Щонайменше 200 000 людей тікають із Росії, щоб уникнути путінської військової мобілізації, і ще десятки тисяч уникають мобілізації в Україні. Однак деякі стверджують, що “кількість дезертирів настільки мізерна, що дивно навіть починати говорити про це”. Цим цинічним спробам “зробити невидимими” людей, які вирішили не служити в армії, дезертирувати чи емігрувати з політичних причин, необхідно протистояти. Їхні голоси мають бути почуті, і їм має бути надано практичну допомогу. Антивоєнні виступи ще не володіють тією підривною силою, яка необхідна для припинення війни, тому необхідно створити умови, що полегшують іншим людям, що розглядають можливість дезертирства, перехід від роздумів до дій. Не йдеться про те, щоб стояти на передовій між танками обох армій і думати, що це змусить солдатів скласти зброю. Йдеться про досягнення на міжнародному рівні умов, які забезпечують дезертирам можливість безпечно дезертирувати та жити в іншій країні без ризику судового переслідування та громадського засудження.
В даний час противникам війни в Росії та Україні практично нікуди йти. Вони затиснуті між державними кордонами “своїми” урядами, а сусідні країни відмовляються прийняти їх та забезпечити їм гідні матеріальні умови. Якщо вибір людей, як і раніше, обмежений варіантами “або примусова служба в армії, або переслідування”, навряд чи очікується збільшення числа дезертирів. Необхідно домогтися відкриття кордонів як для цивільних біженців, але й дезертирів з армій з обох боків лінії війни. Саме це може суттєво послабити динаміку війни. Але цього не домогтися ні переговорами з різними урядами, які є лише місцевими поплічниками світової держави капіталу, ні соціал-демократичним закликом “йти на поступки у сфері міграційної політики”.
Наша єдина зброя для нас, пролетарів – це класова боротьба, це мобілізація на вулицях, це саботаж економіки, це пряма дія проти перманентної війни… Тоді, і тільки тоді, переляканий правлячий клас буде змушений відпустити нас, що ніколи не буде для нас метою боротьби, а лише моментом, з якого необхідно вести нові наступальні дії проти цього світу страждань і війни….
Зрештою, заяви політиків, які критикують агресію російської армії, є виразом лицемірства, оскільки вони відмовляються розділити матеріальні умови та ресурси з людьми, які відмовляються служити в армії. Та й взагалі, чому і як вони могли б діяти інакше, ці гідні представники буржуазного ладу! Необхідно послідовно виступити проти путінських агресорів, а також проти державних діячів інших країн, які своєю політикою дозволяють армії зберігати свій військовий потенціал. Саме уряди країн, у яких ми живемо, фактично ускладнюють дезертирство і цим сприяють продовженню війни.
Ті, хто стурбований порятунком життів, повинні думати про те, як послабити боєздатність армій, як прибрати солдатів із передової, як змусити їх не підкорятися, як мотивувати їх використовувати зброю проти тих, хто змушує їх йти на війну. Давайте подумаємо про це і організуємо прямі дії, які перетворять ці міркування на конкретні результати.
ДЕЯКІ АНАРХІСТИ З ЦЕНТРАЛЬНО-ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ
(ЛИСТОПАД 2022 РОКУ)